Ip: 81.23.24.125 Topic: Наша історія
Центр Меденицького району - Меденичі (в підсовєтських виданнях його перезвано штучною назвою – Медениця) розположене по обох берегах річки Летнянки . Через містечко пробігає шлях , що є відгалуженням шляху Дрогобич-Стрий і Стрий-Львів . Колись той шлях був “цісарський” , тепер асфальтований .
Назва Меденичі походить , мабуть , від того , що колишні мешканці , користаючись великими лугами і плавнями на дністрянських болотах , займались бджільництвом та продукували меди . На те вказує і печатка Меденич , яка , як герб , мала три вулики . Хто і коли заснував Меденичі – ніхто не знає . Перша історична згадка про Меденичі походить з 1395 року , коли польський король Ягайло , побуваючи постоєм в Меденичах , підписав шляхтичеві Яхнові грамоту про власність містечка Заршин у Сяніччині . Звичайно , Меденичі існували вже раніше , ще в добу Галицько-Волинського князівства , бо через Меденичі проходив скорочений шлях на північ і північний захід , тож , можливо , тим шляхом проходили численні валки із сіллю , що її виварювали в Дрогобичі . Треба мати на увазі той факт , що сіль у давнину була важливим продуктом тодішньої торгівлі .
Після розподілу Польщі в 1772 р. Меденичі , разом із приналежними державі маєтками , увійшли в склад австро-угорської монархії . Мешканці т. зв. “меденицького ключа” , в який входило ряд сіл як Більче і Летня – ліси , Горуцько , Літиня , Грушова , Раделич , Криниця – сіножати , Меденичі – бровар , млин і заїздна корчма , так раніше , як і під час панування Австрії , часто попадали в конфлікти з власниками лісів чи сіножатей . Одним з таких конфліктів , про який згадується в Записках Наукоиого Т-ва ім. Шевченка , том XXIII , стор. 35 , був конфлікт між власницею фільварку в Криниці , Зофією Тарнавською і мешканцями Меденич , що закінчився нападом на її двір . За часів польського панування чимало конфліктів повставало як відгомін на визвольну війну Богдана Хмельницького проти Польщі .
Меденичі здавен-давна наллежали до перемиської адміністратури греко-католицької церкви . Ця приналежність вказує на те , що Меденичі існували , як оселя , вже давно , і стягання різних данин і оплат для князів відбувалося за розподілом , що було виготовлено на княжому дворі в Перемишлі . Ця система залишалась і в розповіді греко-католицької церкви , і за звідомленнями з ревізії Премиської землі з 1682 р. в Мденичах було “різних осілих халуп 140 , бровар , млин і корчма .
|
